Віктор Мартинюк Тож Хай Цвітуть Розмаєм Твої Роки
Розовое платье, так хотел обнять я. Как же так случилось, я теперь чужой. Ветреное счастье больше не догнать мне, навсегда запомню этот выпускной..
Эд Р.Э.Й. Родионов
03:33
Він любив її, ніби золоту І незайману одну. А коли зима білим-білина Руки розвела, ріки замела, Він забув її, ніби дивний сон, А в її душі вогонь... Сама вино пила, Плакала... Про нього все думала, Свою душу ламала сама...
Антитела и Пара Нормальных
03:31
[..Тільки кохання між нами Ти мені крила даруєш Ти мені снишся ночами Ти моє серце хвилюєш..]
Віталій Козловський
03:09