Я Просто Прібіраю Смиття
Він любив її, ніби золоту І незайману одну. А коли зима білим-білина Руки розвела, ріки замела, Він забув її, ніби дивний сон, А в її душі вогонь... Сама вино пила, Плакала... Про нього все думала, Свою душу ламала сама...
Антитела и Пара Нормальных
03:31